Новини

СІМ КРОКІВ ДО ПРОЗОРОГО PROZORRO
26 червня 2018

20 червня 2018 року на конференції проекту ЄС «Допомога органам влади України в удосконаленні менеджменту циклом інфраструктурного проекту» (МЦІП) вітчизняні та міжнародні експерти оговорили недоліки реалізації в Україні інфраструктурних проектів, що фінансуються за державні та інвестиційні кошти та запропонували шляхи вирішення. В дискусії прийняли участь представники як держструктур (Мінінфраструктури, Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерства фінансів, Державного агентства автомобільних доріг України, ПАТ «Українська залізниця», Державна авіаційна служба України, Антимонопольний комітет), так і громадських організацій та професійних асоціацій.

Виконавчий директор Конфедерації будівельників України Віталій Грусевич у своєму виступі на Конференції назвав сім недоліків у діючій системі тендерів та означив шляхи їх виправлення.

1.Відсутність публічного діалогу між державою та бізнесом при розробці державних програм та проектів інфраструктурної розбудови.

Якщо бізнесу невідомо, які проекти, напрями у пріоритеті для держави, то малоймовірно, що бізнес буде готовий надати допомогу, підтримку в реалізації цих проектів. Ми говоримо про підготовку необхідних фахівців та матеріальних ресурсів.

Якщо кажемо про непублічність і непрозорість державних інституцій, то й досі бізнес не розуміє, куди і на які напрямки йдуть його податки, а також як надходять гроші, де вони будуть надавачами послуг. І це породжує глобальну недовіру.

Отже, найперша проблема в України – відсутність публічного діалогу між державою та бізнесом. Якщо хтось скаже що бізнес неактивний і не готовий приймати участь у громадському обговоренні, не бажає бути залученим, я хочу нагадати  Революцію Гідності, та скільки допомоги надійшло від бізнесу, починаючи від шин і продуктів харчування, медикаментів та ін. Бізнес готовий допомагати державі але при умові коли держава створить умови довіри.

2. Відсутність якісної проектно-кошторисної документації та неможливість публічного її обговорення.

До КБУ останнім часом все частіше звертаються органи місцевого самоврядування і державні адміністрації за допомогою в реалізації тих чи інших проектів. Ми приїздимо та допомагаємо. Але коли ми дивимось на проектну документацію, то оцінити можем лише словом «сміття». Держава потратила немалі гроші, а проектну документацію треба звернути, викинути та розробити по-новому. Чому? Основний критерій визначення вартості роботи проектанта закладений у 12 розділі зведеного кошторисного розрахунку і залежить від вартості робіт будівельника по розряду 3.8, який рекомендований Мінрегіоном.  Це впливає на очікувану державою вартість розробки проекту, яка публікується під час тендеру. Ніякої попередньої кваліфікації нема, держава взагалі не дивиться, чи мав претендент досвід реалізації проектів. Вагомим аргументом є тільки ціна. З точки зору  чиновників, проектні організації мають створити за копійки проектну документацію, яка стане основою реалізації проектів з мільйонними чи мільярдними бюджетами. Хочу підкреслити: навіть якщо держава розробила якісну документацію, бізнес у стані її удосконалити. Якщо він бачить у вільному доступі хоча б том 1 книгу 1 проекту, то має можливість оперативно підготуватись до тендеру, а якщо побачить вади проекту, то надати рекомендації по його корегуванню.

Ще один момент: бізнес на практиці знає, що та документація, по який він подає тендерні пропозиції і та, по який буде реалізовуватись проект, може суттєво відрізнятись. Він не довіряє державі. Нажаль, держава часто зловживає, розробляючи документацію до тендеру по одним проектним рішенням, а після того вносяться зміни, втрачаються додаткові бюджетні кошти на коригування, а головне  від фіналіста тендерних звитяг вимагають змінити контракт. Часто це буває проявом корупції та змови, адже такі зміни проекту недопустимі у здоровому ринку. Проектна документація може коригуватись за виняткових обставин, причому це означає завжди, що хтось допустив помилку -  або проектант, або замовник. Якщо це проектант – він повинен нести покарання фінансове, і це повинно бути публічно обговорено. Якщо це помилка замовника, то треба наводити лад у менеджменті проекту.

3. Необхідність зміни процедури тендерних закупок.

Ми отримали систему ProZorro. Я пишаюсь цією системою, адже бізнес нарешті має публічний доступ до інформації. Проте бачимо в дії ту міну, яка закладена в систему від початку для реалізації будівельних проектів, вона, нажаль, розвиває тотальну корупцію. Передусім це стосується самої процедури проведення тендеру: у частині відбору учасників у будівництві нема жодних умов, але прописана пост-кваліфікація на стадії розгляду. Це нонсенс. Ми допускаємо до тендеру кого заманеться, пріоритетною є ціна послуг. Система показує, скільки держава зекономила коштів по результатам електронного оцінювання.  Але коли дійде до акцепту, замовник починає оцінювати кваліфікаційні вимоги та відсіювати учасників тендеру за певних принципів. Причому ці принципи закладені в тендерах з перепосиланням: дивитись директиву номер, наказ номер, з внутрішнього наказу дивись на порядок, а там уже буде означені певні вимоги, які були розроблені якимось відділом замовника. І відсіються досить кваліфіковані виконавці робіт, які витратили місяці та чималі гроші на розробку тендерної документації. Це породжує тотальну недовіру бізнесу, небажання працювати з державою над реалізацією проектів. Останній приклад, тендер по горезвісному Шулявському шляхопроводу. Не важливо хто виграв тендер, важливо, що один з учасників, Альтіс-холдінг, який  входить до п’ятірки найбільших будівельних компаній, був виключений по кваліфікаційним вимогам, бо… в них недостатньо працівників. Це було б смішно, але насправді це біда, кричущий приклад вад тендерних процедур.

Нам необхідно змінити порядок подачі кошторису в тендерний пакет. Зараз будівельні компанії вимушено ведуть облік у двох системах. Перша –  з врахуванням власної технологічності, матеріальної бази та реального розміру заробітної плати. Друга – в акредитованій державою системі з рекомендованим відшкодуванням. Тендерні пропозиції повинні базуватись на реальних витратах і не допускати  фінансування одних статей витрат за рахунок інших.  

4. Зміна строків резервування фінансування.

Поки у нас відбувається резервування фінансування проекту у рамках бюджетного року. Необхідно замінити на строк проектного циклу. Перш за все це покращить якість виконаних робіт, бо зараз нажаль левова частка в авральному режимі виконується у листопаді-грудні поточного року, деякі роботи актуються з подальшим їх довиконанням у перші місяці наступного року. А ще фінансування на строк проектного циклу пришвидшить реалізацію на 20-30%, адже зникне потреба проводити тендерні процедури кожного року.

5.Відсутність обов’язкового зазначення в укладених договорах гарантійних строків.

Бізнес не довіряє державним тендерам, бо він хоче виконувати роботи якісно і нести відповідальність за результат. А поки він бачить, що виграє той підрядник, що пропонує фантастично низьку ціну, а  після акту виконаних робіт отримує все фінансування і найшвидше йде з об’єкту. Тож ми й маємо дороги, які після ремонту виглядають не краще, ніж до початку робіт, дахи у школах, що починають пропускати воду при першому ж дощі и т.п. Із Цивільного Кодексу необхідно перенести пункти, що стосуються гарантійного терміну, в самі контракти. Такі вимоги конкурсних торгів піднімуть рівень довіри між бізнесом та державою.

6. Необхідність зміни  порядку оплати за прийняті замовником роботи.

В Україні діють дуже якісні інформаційні ресурси data.gov.ua и є-data, їх об’єднання добавить системності держтендерам. На одному ресурсі містяться всі акти виконаних робіт, на другому ми бачимо, як держава випускає кошти з держбюджету. Якщо ми порівняємо інформацію, то побачимо, що терміни оплати, нажаль, часто виходять за рамки 3-4-6 місяців. І біганина за тим, щоб з виконавцем розрахувались, призводить з одного боку, до капітальної недовіри бізнесу, з другої сторони – до корумпованих проявів. Бо бізнесмен буде шукати шляхи, як зацікавити тих осіб, що відповідають, щоб кошти були перераховані на казначейський рахунок. Необхідно на державному рівні прописати порядок та відповідальність персоналій. Потрібні граничні терміни – місяць максимум,  за який кошти потрібно надіслати за виконану й прийняту роботу. Якщо є затримки – обов’язково застосовується пеня, що передбачена Цивільним Кодексом, замовник повинен нести відповідальність за несвоєчасне перерахування оплати.

7. Відсутність незалежного технічного нагляду.

Якість робіт, виконаних за кошти державного чи місцевого бюджетів, або інвестиційні кошти міжнародних інституцій повинна контролюватись на кожному етапі реалізації проекту. Запровадження незалежного технічного нагляду – нагальна задача, яку потрібно системно вирішити у найкоротші строки.

Системне коригування тендерних процедур та менеджменту інфраструктурних проектів, що фінансуються за бюджетні чи інвестиційні кошти, може не тільки скоротити строк реалізації проекту (по оцінкам експертів, понад ніж у 1,5 рази), але й суттєво здешевити. Прозорі та зрозумілі правила дадуть можливість стрімко покращити бізнес-клімат України та її інвестиційну привабливість. 

Надаємо онлайн доступ до першоджерел

Контакти

Україна, 04053, м. Київ, Бехтеревський пров., 4
тел./факс: (044) 200 04 52
e-mail: office@kbu.org.ua

Прес-служба КБУ
тел.: (044) 200 04 51
e-mail: pr@kbu.org.ua